Як зявилися штани

156

Чоловіки-римляни ставилися до цього предмету гардероба, як сьогодні ми — до спідниці з пальмового листя: пристойному чоловікові належало носити «плаття» і виблискувати геніталіями. Штани ж вважалися атрибутом всяких дикунів начебто скіфів або хунну. Розповідаємо історію цього важливого предмета одягу.

Ще кілька тисячоліть тому чоловік у штанях був ганьбою сім’ї і взагалі фріком. Звичайно, мова йде про європейської цивілізації. А так-то штани винайшли ще в кам’яному столітті. У знаменитому похованні Сунгирь у Володимирській області знайдені скелети віком близько 34 000 років, вкриті тисячами бус з кісток мамонта. За цим «нашивками» археологи і встановили, як виглядав костюм наших предків. Щоправда, то були не зовсім штани, а щось на зразок хутряного комбінезона. Але загальний принцип штанів склався вже тоді.

Вважається, що штани в сучасному розумінні винайшли кочівники (а от коли саме — невідомо), щоб вберегти промежину під час верхової їзди. З-за цього, мабуть, поважні мужі Риму, носили тоги (довгі відрізи тканини) так не любили цей предмет гардероба, називаючи приїжджих в штанах «гентиум бракториум», тобто «плем’я в штанях». Але через століття сини Вічного міста поступово почали-таки одягатися в ганебну варварську одяг. Старше покоління презирливо фыркало і називало їх «бракатусами». Конфлікт батьків і дітей існував завжди!

Але їх можна зрозуміти — у світі древніх цивілізацій штанів не носили. Взагалі. Хіба що на барельєфах Месопотамії можна побачити зшиті знизу посередині спідниці. Якісь дивні премудрості творили і стародавні індійці зі своїми набедренными пов’язками (виходило щось на зразок шорт). Не можна не згадати і персів, які винайшли шальвари, перекочували в російську мову як шаровари. Періодично щось на зразок штанів винаходили і представниці прекрасної статі, але тільки за тим, щоб уберегтися від нескромних посягань сильної статі.

Навіть після того, як «цивілізовані» європейці оцінили зручність такого одягу, мерзенні штани ховали правдами і неправдами — під плащами і сукнями всіх форм і розмірів. Інша крайність — коли штани прикидалися панчохами (все що завгодно, але тільки не походити на грубих кочівників або роботяг-селюків, які порпаються в хліві).

У Франції панчохи називали шоссами, в Італії — кальцони. Так їх і носили — на мотузочках, прикріплених до чогось на кшталт панталон, які називалися бре. А щоб панчохи краще обтягували ногу, їх надягали мокрими. Після висихання нога до такої міри була стягнута щільною тканиною, що чинила її носія справжні страждання. На верхню частину тіла вдягали короткий плащ (ймовірно, щоб продемонструвати всю красу чоловічих ніг). Правда, нахилятися чоловікові треба було дуже акуратно. Якщо в той момент ззаду виявилося б значима особа або, приміром, церква, штраф неминучий — за образу погляду видом бре (натільної білизни. — Прим. ред.).

Потім хтось здогадався, що бре і панчохи можна зшити разом. І все одно штани не брали. В епоху Відродження в аристократичних колах носили лише короткі штанці (щось на зразок бриджів) разом з тими ж панчохами. І тільки після Французької революції чоловіки всіх класів (крім духовенства і гусар, які раніше віддавали перевагу обтягуючим кальсонам), нарешті, одягалися в «нормальні» штани. По суті, вперше з часів варварів. Втім, знатних дітей чоловічої статі аж до XX століття, як і раніше рядили в сукні з бантиками, а нащадків простих людей — в довгу сорочку. Штани стали предметом справжньої чоловічої ініціації — хлопчику купували їх лише в 11-13 років.

Для жінок же штани були табу аж до минулого століття, вдягати їх дозволялося лише під час верхової їзди.

джерело

Мітки:одяг